
Діти стоять із запаленими свічками і лунає пісня "Куди ви,бабусю?.." Наших бабусь прийшли привітати і Сонце,і Весна,і весняні птахи,і весняні квіти та всілякі звірі...Свято насичене піснями: "Подарунок бабусі","Пісня для бабусь","Бабуся","Я маленька українка" та танцями: "Веснянка","Веселі гуси"...
Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися очі у бабусі тоді, коли приїжджали до неї внучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Бабусина доля! Яка вона…
Що посеред степу в небо порина.
Вітер гне тополі, заметілі в полі,
Наткало їй горя, як два Чорних моря,
- То роки голодні, то шляхи війни…
Тільки і світало, як пшеницю жала,
Та як повертались доньки і сини.
- То роки голодні, то шляхи війни…
Тільки і світало, як пшеницю жала,
У дворі онуки,наче ластівки.
Бабусина доля, як в степу тополя,
А над нею небо, як віки.
Уже став крилатим вислів: "Є баба - є і діти". Справді, бо на плечі наших бабусь-трудівниць випало, окрім усіх домашніх турбот, і виховання внучат. Нерідко бабусі замінювали нам татка й маму. Адже наші мами за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі наші "чому". От і доводиться звертатися до бабусь. А вони - все встигають, на всі питання дають відповіді.
Велика подяка організаторам.