Дзвони Чорнобиля

Дзвони Чорнобиля

Чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин?

Як тяжко, як тужно моєму народу болить?

А світло сузір’я семи лебедиць, як струна,

І ворон осліплий від нього безкрило кона?

Не можна про це не сказати,

Мовляв, це було вже давно.

А перед очима батько-мати

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

Ці вірші – роздуми і факти,

Це все було, було, було.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

 У Старокропивницькому НВК І-ІІ ст. 26 квітня провели вечір-реквієм "Дзвони Чорнобиля" із переглядом документального фільму,де учні наочно побачили трагедію українського народу.

  Чорнобиль – невелике українське містечко, що потопає в зелені вишень та яблунь. До трагедії – спокійний, неквапливий, доброзичливий світ.

   26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства.

Хоч минуло 30 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.